Читаємо вірші Шевченка

    9 березня учні нашої школи брали участь у шкільному конкурсі "Поетичне слово, присвяченому 204-ій річниці з дня народження Шевченка.

    З уст дітей звучали прекрасні поезій Кобзаря - пророка нашої нації.

    Гарно, мелодійно звучали поеми "Тополя", "Лілея", виконані учнями 8 класу. Біль й тривогу матері України за долю своїх дітей виливала із свого серця учениця 6 класу Мельниченко Настя, гарно звучали слова Богдана Хмельницького, декламовані Кравчуком Ігорем (6 клас).

    Вразив присутніх поезією "Мені однаково" і учень 5 класу Делікатний Вадим.

    Після перегляду презентації про творчий шлях  поета журі вручило грамоти.
    І місце - Мельниченко Христина
    ІІ місце - Делікатний Вадим
    ІІІ місце - Мельниченко Настя.
    Серед молодших класів:
    І місце - Цьомкало Соломія
    ІІ місце - Сосновський Назарій
    ІІІ місце - Юрчак Юра.

    P.S. І дуже прикро, коли в вечірньому випуску новин новоспечені реформатори освіти доводили, що тексти для вивчення української літератури  потрібно змінити, тому що вони дуже сумні, сірі.
    Не можу погодитися. А які можуть бути тексти, коли Україна весь свій тернистий шлях страждала, боролась за своє існування під сонцем як держава. Саме свій біль у далекому Кос-Аралі ховав Шевченко за халяву солдатського чобота. То невже ми можемо відкинути  твори Василя Стефаника, який настільки пропускав біль і страждання героїв крізь свою душу, що після цього тижнями не міг прийти до себе? А Леся Українка, а Франко? Невже відкинемо Стуса, твори якого написані кров'ю серця у казематах? А твори Ліни Костенко, які довгі роки писались до шуфляди в радянські часи? І цей перлік можна вести до нескінченості.
    А сучасне буття України, хіба воно інакше, хіба не на крові будуємо свою державу? То ж які будуть твори? І як сказала Ліна Костенко "Поети - це біографія народу, а в нього біографія тяжка".