Письменники про мову

Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе.

                                         (Оксана Пахльовська, д-р філологічних наук)

                                                      

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.
                                                                                                                                                            (Ліна Костенко)

Щоб мова тобі повністю відкрилася, маєш бути залюбленим в неї.
                                                                                            (Олесь Гончар)

Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.
                                                                                                                                (В. Захарченко)

Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?.

                                      (Михайло Коцюбинський)

Людина, яка втратила свою мову, — неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови.

(Павло Мовчан)